Про здоров’я та здорову людину

Традиційне сприйняття здоров’я українцями, здебільшого, асоціюється, скоріше з лікуванням та медициною. Це зумовлено радянським міфом про безоплатну та всеосяжну медицину, а також культурою, де прийняття відповідальності за власне здоров’я та здоров’я громади традиційно делегувалось державній системі, лікарям та лікарням. Але світові тренди свідчать про те, що визначення терміну  здоров’я, його значення, та факторів, що впливають на нього, суттєво еволюціонує. В нашому Маніфесті ми будуємо бачення системи здоров’я, здорової людини. Попереду шлях глобальних перетворень, зміни свідомості та поведінки, спротиву змінам. Але для раціонального та конструктивного діалогу важливо спиратися на здоровий глузд, факти, аналізуючи світовий досвід, розуміючи, що будь-яка політика реалізується через нормативні формули, які мають стимулювати певні дії і певну поведінку.

В цьому есе ми намагалися систематизувати бачення здоров’я через нормативні визначення в міжнародному та українському праві, а також проаналізувати тренди останніх десятиліть, що впливають на зміни у державних та місцевих політиках у всьому світі. 

В статті 1  Основах законодавства України про охорону здоров’я наведено визначення  здоров’я  – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.

Аналогічне визначення зазначене терміну «здоров’я» зазначене в преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (1946 р.). 

В Оттавській хартії (ВООЗ, 1986 р.) говориться, що здоров’я – це «ресурс для повсякденного життя, а не його ціль. Здоров’я – це позитивна концепція, що підкреслює соціальні та особисті ресурси, а також фізичні можливості.»

Це означає, що здоров’я – це ресурс для підтримки функцій людини в суспільстві в цілому, а не самоціль. Здоровий спосіб життя дає можливість вести повноцінне життя зі здоровим глуздом і метою.

Протягом останніх декількох десятиліть визначення здоров’я ВООЗ дедалі більше змінюється та доповнюється четвертим виміром – духовним здоров’ям. Взагалі, духовне здоров’я передбачає почуття задоволеності та задоволеності власним життям, системою цінностей, впевненістю в собі та самооцінці, самосвідомістю та присутністю, миролюбністю та спокоєм із динамічною емоційною рівновагою.

В той же час, існує критика цього погляду та визначення терміну «здоров’я», оскільки він нереалістичний, мало хто матиме повне фізичне, психічне і соціальне благополуччя весь час, що може зробити такий підхід марним і контрпродуктивним. При цьому не враховуються не тільки тимчасові періоди поганого здоров’я, але і зростаюче число людей, що живуть з хронічними захворюваннями та інвалідністю.

Як показує досвід людей похилого віку в інших країнах (США), управління множинними захворюваннями є нормою, приблизно дві третини дорослих старше 65 років і більше трьох чвертей старше 85 років лікують два або більше захворювань, в той час як багато повідомляють про хороше або дуже хороше здоров’я.

В 2011 році було запропоновано нове визначення здоров’я як «здатність пристосовуватися і керувати собою», яке включає здатність людей адаптуватися до своєї ситуації як ключ до здоров’я. 

Воно також визнає суб’єктивний елемент здоров’я; те, що означає здоров’я і благополуччя, не є ні об’єктивним, ні вимірюваним. Благополуччя знаходиться поза медичною моделлю здоров’я, оскільки його наявність або відсутність не є діагнозом.

Зміни визначення терміну «здоров’я» будуть впливати на бачення та розбудову стратегії до 2030 року. Чинний термін «здоров’я» в національному законодавстві може бути змінено шляхом внесення відповідних змін до статті 1 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Психічне здоров’я

Фізичне і психічне здоров’я тісно пов’язані. Природа цих відносин двостороння: психічне здоров’я впливає на фізичне здоров’я, і ​​навпаки. Наприклад, якщо хронічне захворювання впливає на здатність людини виконувати свої звичайні завдання, це може призвести до депресії і стресу. Ці почуття можуть бути пов’язані з фінансовими проблемами або проблемами з мобільністю.

Ряд захворювань пов’язаний зі стресом. Більш сильна імунна функція пов’язана з високим рівнем соціальної підтримки.

ВООЗ визначає психічне здоров’я як «стан благополуччя, в якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайним життєвим стресом, може продуктивно і плідно працювати та мати можливості робити внесок у життя суспільства». За даними ВООЗ, кожна четверта людина в світі буде вражена психічним або неврологічним розладом в якийсь момент її життя.

В 2011 році в Великобританії була прийнята урядова стратегія «Немає здоров’я без психічного здоров’я» для досягнення паритету між фізичним і психічним здоров’ям. Іншими словами, її метою є забезпечення визнання психічного здоров’я в рівній мірі важливим для фізичного здоров’я під час надання медичних і соціальних послуг. Державна політика в галузі психічного здоров’я спрямована на поліпшення психічного здоров’я і благополуччя населення, запобігання виникненню психічних та емоційних розладів і підвищення стійкості.

Соціальна складова

В Індонезії очікувана тривалість життя при народженні становить 71 рік. Очікувана тривалість життя при народженні як в Швеції, так і в Норвегії становить 81 рік (ВООЗ, 2015).

В Ірландії ризики смерті жінки під час вагітності або пологів становить від 1 до 47 600, а в Афганістані – від 1 до 8. У Великобританії темпи смертності дорослого населення в бідних кварталах в 2,5 рази вищі, ніж у більш благополучних районах.

Майже два мільярди людей у всьому світі не мають доступу до основних лікарських засобів. Висока вартість є однією з основних причин чому люди, які їх потребують, не можуть отримати доступу до необхідних їм ліків.

Драматична диспропорція у стані здоров’я, яку виявила  статистика,  не  може бути пояснена біологією. Відмінності щодо здоров’я між країнами і всередині країн є результатом соціально-економічної  політики, яка визначає середовище, в якому люди народжуються, ростуть, живуть і працюють.5

Крім того, самотність є зростаючою проблемою для здоров’я у Скандинавії ( Nicolaisen & Thorsen, 2014 ), особливо серед жінок.

Соціальна медицина та підхід до охорони здоров’я припускають, що ми повинні спостерігати не лише за здоров’ям людей, а й за здоров’ям груп та громади внаслідок взаємодії індивідів із соціальним середовищем. Тому за світовою практикою багато уваги приділяється саме стратегії здорового міста, регіону. 

Інтегрування гендерних концепцій в практику охорони здоров’я

Інтегрування гендерних концепцій в практику охорони здоров’я означає облік різних потреб жінок і чоловіків на всіх стадіях розробки політики та програм. Кінцевою метою є досягнення гендерної рівності. Облік гендеру в громадській охороні здоров’я означає облік ролі соціальних, культурних та біологічних факторів, що впливають на результати щодо здоров’я, і, отже, поліпшення ефективності, широти охоплення і справедливості програм.

Окремий напрямок в політиках держави  – здоров’я дитини. 

Серед цілей сталого розвитку, які були затверджені у 2015 році на саміті ООН з питань сталого розвитку,  ціль № 3 – забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх в будь-якому віці. 

Хто є основними стейкхолдерами «здоров’я людини» і яким є їх інтерес та зони відповідальності?

  • Держава – зменшення та контроль інфекційних захворювань, контроль за дитячою смертністю, зменшення та контроль  за смертністю або інвалідизацією від неінфекційних захворювань, збільшення ефективності коштів, що витрачаються на закупівлю медичних послуг та  контроль за їх якістю.
  • Територіальна громада  – забезпечення інфраструктури для медичного обслуговування, профілактика та попередження захворювань населення громади, соціальні та інші комунальні послуги у рамках цільових місцевих програм для підтримки здорового та населення, залученого в активне життя та розвиток громади.
  • Бізнес – вплив на розвиток середовища задля підвищення потенціалу привабливості території розташування, вплив на якість медичних та соціальних послуг для підтримки здорової громади, профілактики захворювань, підвищення якості та ефективності медичних послуг через залучення до опікунських рад медичних закладів, стимулювання проектів корпоративної соціальної відповідальності бізнесу на законодавчому рівні.
  • Лікарі – залучені до збереження здоров’я людини.
  • Людина – усі фактори та створені умови не будуть працювати без участі людини та прийняття нею відповідальності за своє здоров’я.

Які фактори впливають на здоров’я (детермінанти)?

Детермінанти здоров’я –  це ряд особистих, соціальних, економічних і екологічних факторів, що визначають стан здоров’я окремих осіб або населення (ВООЗ).

Експерти ВООЗ в 80-х роках XX століття визначили орієнтовне співвідношення різних чинників забезпечення здоров’я сучасної людини, виділивши в якості основних чотири похідні:

– генетичні фактори – 15-20%; 

– стан навколишнього середовища – 20 – 25%; 

– медичне забезпечення – 10-15%; 

– умови і спосіб життя людей – 50 – 55%.

Соціальні детермінанти здоров’я відображають соціальні чинники та фізичні умови зовнішнього середовища, в якому люди народжуються, живуть, навчаються, граються, працюють. Також відомі як соціальні та  фізичні детермінанти  здоров’я, вони впливають на широкий спектр результатів здоров’я, функціонування та якості життя.

Приклади  соціальних детермінант  включають:

  • наявність ресурсів для задоволення щоденних потреб, таких як можливості навчання та роботи, прожитковий мінімум або корисна їжа;
  • соціальна підтримка та соціальна взаємодія;
  • соціально-економічні умови, такі як зосереджена бідність;
  • якісні школи;
  • транспорт;
  • громадська безпека;
  • житлова сегрегація;

Приклади фізичних детермінант  включають:

  • природне середовище;
  • житло, робочі місця, школи та місця відпочинку;
  • вплив токсичних речовин та інших фізичних небезпек;
  • фізичні бар’єри, особливо для людей з обмеженими можливостями;
  • естетичні елементи, такі як хороше освітлення.

Оттавська Хартія вперше поклала в основу здоров’я людини підтримання миру на 3емлі, а також забезпечення її їжею, житлом, здоровим довкіллям, освітою, стабільним доходом, соціальною справедливістю й рівністю в можливостях. 

Детермінанти здоров’я суспільно й біологічно запрограмовані, а державна політика і дії щодо формування та збереження здоров’я населення визначилися як п’ять стратегій:

  1. Розробка та впровадження державної політики, яка могла б гарантувати внесок кожної сфери суспільного життя в забезпечення реальних умов для збереження, зміцнення та відновлення здоров’я;
  2. Створення сприятливих умов навколишнього середовища (техногенних, соціальних, економічних, культурних та духовних), що дасть змогу адаптуватися до трансформаційних суспільних процесів, включаючи галузі нових технологій та організації безпеки праці (здорові робочі місця, чисті повітря, вода, продукти харчування тощо);
  3. Активізація діяльності на рівні громади, щоб населення окремих адміністративних територій мало можливість визначати пріоритети, а органи місцевого самоврядування – розробляти та схвалювати адекватні рішення стосовно проблем здоров’я конкретної громади;
  4. Розвиток індивідуальних навичок та вмінь, необхідних для підтримки здоров’я та самореалізації людини;
  5. Переорієнтація системи охорони здоров’я на пріоритетне забезпечення запобігання захворюванням здорової людини та первинної медико-санітарної допомоги.

Напрямами для політики по зміцненню здоров’я є:

  1. Створення необхідної інфраструктури.
  2. Розширення можливостей для суспільства для діяльності по зміцненню здоров’я.
  3. Розширення співпраці, партнерських зв’язків та контактів в інтересах здоров’я.
  4. Збільшення інвестицій в охорону здоров’я.
  5. Підвищення соціальної відповідальності.

Умови та перспективи для поліпшення здоров’я не можуть бути повністю забезпечені одним тільки сектором охорони здоров’я. Вирішення цього завдання вимагає скоординованих дій всіх зацікавлених сторін: уряду, сектору охорони здоров’я та інших соціально-економічних секторів, неурядових і громадських організацій, місцевих органів управління, виробничої сфери та засобів масової інформації.

Політика зміцнення здоров’я включає різні, але взаємодоповнюючі компоненти, такі як законодавство, фінансові заходи, оподаткування і організаційні перетворення. Вона є узгодженою діяльністю в галузі охорони здоров’я, розподілу доходів і соціальної політики, що сприяє більш повному дотриманню принципів соціальної справедливості. 

Приклади впливу:

– Вплив на середовище включає внесення змін до соціального, економічного чи фізичного середовища. Розбудова тротуарів, парків та інших рекреаційних зон – приклад впливу на середовище. 

– Вплив на політику – зазвичай зміни в правила чи нормативні документи (урядові чи організаційні) для забезпечення бажаного результату. Приклад впливу на політики – застосування організацією політики здорового харчування.

Політика на місцевому та державному рівні впливає на здоров’я населення. Наприклад, збільшення податків на продаж тютюну може поліпшити здоров’я населення за рахунок зменшення кількості людей, які вживають тютюнові вироби.

Деякі політики впливають на цілі групи населення протягом тривалого періоду часу, одночасно допомагаючи змінити поведінку людини. Наприклад, закони в сфері безпеки дорожнього руху можуть призвести до підвищення стандартів безпеки для автомобілів, у тому числі ременів безпеки, що, в свою чергу, знизить рівень травматизму та загибелі внаслідок ДТП.

Поділитися статтею:
Копіювати посилання
Підтримати маніфест
Після заповнення анкети Ваше ім’я та фото з'являться на цьому сайті, Ви також будете отримувати розсилку про події навколо Маніфесту.

А ще Ви можете зібрати однодумців і запросити нас взяти участь в обговоренні Маніфесту та перетворенні його ідей на дії в вашому регіоні. В такому разі напишіть про це в своєму коментарі
Дякуємо за підтримку!